Як часто ми судимо людей, не знаючи, що насправді відбувається в їх житті? Як часто ми підносимо своє горе понад чужого? Як часто, потонувши в емоціях, ми незаслужено ображаємо почуття інших? Сьогодні ми розповімо вам одну таку історію з реального життя ...

Хірурга викликали в госпіталь. Хлопчик, який потрапив в серйозну аварію, потребував термінової операції. Пробігаючи коридором, лікар наткнувся на батька дитини:

«Чому так пізно? ЧОМУ? - в сльозах закричав тато. - Ви що, не знали, що життя мого сина в небезпеці? У Вас взагалі відповідальність є?»

Хірург відповідає:

«Я прошу вибачення, я був відсутній у термінових справах, але приїхав, як тільки зміг. Тепер, будь ласка, заради Вашого сина, заспокойтеся і дозвольте мені оперувати».

Батько не припиняв:

«Заспокойтеся? Та які у Вас можуть бути справи? Що якщо Ваш син був би на його місці? Заспокойтеся? Нормально, да?»

Лікар, посміхнувшись, сказав:

«Я не можу створити диво, але не хвилюйтеся. Я зроблю все, що зможу для Вашого сина». Батька відповідь явно не задовольнила: «Легко говорити, коли сам не залучений в ситуацію!»

Після операції хірург вийшов до батьків хлопчика і спокійно сказав батькові:

«Все в порядку. Вашому синові нічого не загрожує». Після цього він подивився на годинник і тут же помчав до виходу: «Медсестра розповість Вам подробиці!» - крикнув він, віддаляючись.

Батько повернувся до медсестри і в гніві запитав:

«Він у вас завжди такий навіжений? Господи, яка зарозумілість! У нього, що, не було і двох хвилин, щоб докладно розповісти мені про операцію?»

Відповідь медсестри збентежила:

«У нього вчора ... син загинув в аварії, - зі сльозами на очах сказала дівчина. - Коли ми його викликали, він був на похоронах. Після того, як врятував Вашого сина, він поїхав ховати свого ... »

Додати до цього більше нічого! Поділіться цією історією зі своїми близькими і друзями.